Психогенетика індивідуальних відмінностей
Психогенетика вивчає відносну роль факторів спадковості і середовища у формуванні індивідуально-психічних відмінностей людини, в тому числі і розумових здібностей. Генотип –– сума генів людини, які вона одержує від своїх батьків.
Проблема спадковості розумових здібностей по кількості досліджень займає центральне місце в психогенетиці. Об'єктом вивчення у більшості випадків служать показники інтелекту, які одержують за допомогою різних психометричних тестів. Психогенетика виходить з того, що рівень інтелекту, який відображається в тестових оцінках є функцією генотипу і середовища, що оточують людину з раннього дитинства. Існує багато досліджень спадковості показників інтелекту, і більшість з них дає результати, які співпадають, що свідчить про відносно великий вклад генотипу (генотипової дисперсії) у відмінності між людьми по показниках IQ.
Проблема спадкової обумовленості здібностей має в психогенетиці найдовшу історію. Перші подібні дослідження являють собою детальне вивчення родоводу людей з видатними здібностями в якій-небудь області (наука євгеніка). Ще в ХІХ ст англійський дослідник Френсіс Гальтон (двоюрідний брат Дарвіна) першим поставив питання про роль спадковості в обдарованості і почав різносторонньо вивчати цю проблему.
Генотипно-середовищний вплив проявляється в тому, що однакові умови середовища більш сприятливі для людей з одним генотипом і менш сприятливі для людей з іншим генотипом. Іншими словами, уявлення про генотипно-середовищний вплив дозволяє з'ясувати, в якій мірі результати середовищ них впливів залежать від генетичних відмінностей між людьми.
Теоретический анализ
основных подходов к коррекции раннего детского аутизма в отечественной
дефектологии. Понимание
помощи детям с ранним детским аутизмом в отечественной дефектологии
В 20-х годах XX века В. П. Осипов рассматривал аутизм как «разобщенность больных с внешним миром».
В. А. Гиляровский говорил об аутизме как «своеобразном нарушении сознания самого «Я» и всей личности с нарушением нормальных установок к окружающему», при этом подчеркивая, что такие больные замкнуты и отчуждены от всего остального.
Нача ...
И.В. Сеченов: психический акт подобен рефлексу
Опираясь на высвеченное конфронтацией двух направлений русской философско-психологической мысли, Сеченов предложил свой подход к разработке коренных проблем психологии, отличный от изложенного в те же годы Вундтом.
Он не отождествлял психический акт с рефлекторным, а указывал на сходство в их строении. Это позволяло преобразовать прежн ...
Психиатрический и психологический подход к пониманию психологического
здоровья личности
Приспособление людей к окружающей природной и социальной среде сугубо индивидуально. Большинство людей справляется с этой задачей. Но некоторые индивиды, слишком "хрупкие" или плохо подготовленные к жизни, не могут адекватно воспринимать и решать возникающие проблемы. У них отмечается аномальное развитие и неадаптивное поведен ...