Психогенетика індивідуальних відмінностей
Психогенетика вивчає відносну роль факторів спадковості і середовища у формуванні індивідуально-психічних відмінностей людини, в тому числі і розумових здібностей. Генотип –– сума генів людини, які вона одержує від своїх батьків.
Проблема спадковості розумових здібностей по кількості досліджень займає центральне місце в психогенетиці. Об'єктом вивчення у більшості випадків служать показники інтелекту, які одержують за допомогою різних психометричних тестів. Психогенетика виходить з того, що рівень інтелекту, який відображається в тестових оцінках є функцією генотипу і середовища, що оточують людину з раннього дитинства. Існує багато досліджень спадковості показників інтелекту, і більшість з них дає результати, які співпадають, що свідчить про відносно великий вклад генотипу (генотипової дисперсії) у відмінності між людьми по показниках IQ.
Проблема спадкової обумовленості здібностей має в психогенетиці найдовшу історію. Перші подібні дослідження являють собою детальне вивчення родоводу людей з видатними здібностями в якій-небудь області (наука євгеніка). Ще в ХІХ ст англійський дослідник Френсіс Гальтон (двоюрідний брат Дарвіна) першим поставив питання про роль спадковості в обдарованості і почав різносторонньо вивчати цю проблему.
Генотипно-середовищний вплив проявляється в тому, що однакові умови середовища більш сприятливі для людей з одним генотипом і менш сприятливі для людей з іншим генотипом. Іншими словами, уявлення про генотипно-середовищний вплив дозволяє з'ясувати, в якій мірі результати середовищ них впливів залежать від генетичних відмінностей між людьми.
Живые куклы
Дети разбиваются на пары несколько необычным способом: им предлагается заглянуть в глаза друг другу и найти себе партнера с тем же цветом глаз, как и у него самого. Если это вызовет затруднения, можно попросить помощь и совет у других. После того как пары образованы, можно объяснить содержание игры: «Помните, когда вы были маленькие, мн ...
А.Н. Леонтьев о сущности и структуре сознания
сознание в своей непосредственности есть открывающаяся субъекту картина мира, в которую включен и он сам, его действия и состояния;
первоначально сознание существует лишь в форме психического образа, открывающего субъекту окружающий его мир, деятельность же остается практической, внешней. На более позднем этапе предметом сознания стано ...
[15]Микиртумов Б.Е.,
Кощавцев
А.Г., Гречаный С.В
Клиническая психиатрия раннего детского возраста – СПб.: Питер, 2001 – С. 36.
[16]Смирнова Е. О. Теория привязанности: концепция и эксперимент // Вопросы психологии. - 1995. - № 3. - С. 134-150.
[17]Микиртумов Б. Е., Анисимова Т. И. О возможных причинах дестабилизации детской привязанности // 5-я Международная конференция «Ребенок в современном мире». Тез. - СПб, 1998. - С. 32-34.
[18]Эйнсворт М. Д. Детско-мате ...